«Циліндр» – одноактна п’єса Едуарда де Філіппо, написана у 1966 році. Її легка комедійна основа, під якою ховається глибокий зміст, притягує все нових постановників й шанувальників.
       «Кожна сім’я, коли їй доводиться скрутно, повинна мати наготові хоча б один такий капелюх, що висить до пори до часу на вішаку…» Аби виплутатися зі скрути абсолютна більшість не гребує засобами. На що ми здатні заради досягнення бажаного…
      Дві подружні пари, щоб віддати борг за квартиру, придумали нехитру схему – обманювати перехожих чоловіків, заманюючи їх у пастку красою жіночої постави. Але навіть ідеальний план може мати збій, що призводить до скидання масок.
         Маски – це так по-італійськи. Гра у пристрасті. Як віднайти справжні почуття. Чи є у цьому потреба?

 

      Нова п’єса «Циліндр» Едуардо де Філіппо розповідає про дві італійські сім’ї, що живуть у 60-х роках минулого століття в Неаполі.
      Через скруту, а точніше, великий борг за житло пари вирішують заробляти на життя не зовсім чесно…
      У «Циліндрі» красуня Рита заманює чоловіків, пропонуючи їм себе, а потім лякає своїм «покійним» чоловіком, який начебто помер дві години тому, – каже Леся Кічура, редактор літературної частини театру. – Звісно, ці «клієнти» вже такі налякані, що навіть не забирають грошей, які заплатили за послуги. Проте один із них не лише не злякався, а ще й пропонує шалену суму, аби дістати бажане…»
      У новій постановці, яка є комедією, автор ставить моральні питання – насамперед, чи може людина встояти перед багатством? «Над виставою ми працювали з початку вересня, – розповідає Федір Стригун, художній керівник Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. – Задіяно у ній два акторські склади.»
 

Олена Ковальська
«Експрес»
6 грудня 2014 року
 

Циліндр як аргумент для «грамотних»
На заньківчанській сцені – невмируща п’єса Едуардо де Філіппо
 

      На сцені Львівського театру імені Марії Заньковецької відбулася прем’єра нової комедії «Циліндр» за п’єсою італійського драматурга Едуардо де Філіппо у постановці народного артиста України Федора Стригуна. П’єса написана у 1965 році, але проблеми, висміяні у ній, донині актуальні в Україні. Глибока економічна криза змушує людей виявляти всю свою фантазію й акторські здібності, аби вижити.
      Дія вистави відбувається в 60-х роках минулого століття у бідному кварталі Неаполя де суцільна криза і безробіття. У центрі подій – квартира, у якій живуть дві пари, молоде подружжя Рита та Родольфо і старше покоління – Агостіно і Беттіна. І все у них було б добре, якби не великий борг за орендоване помешкання – 300 тисяч лір. Аби заробити ці неймовірно великі гроші за квартиру, вони вигадують стару як світ історію: Рита вдає із себе жінку легкої поведінки, заманює клієнтів у будинок, бере гроші, а потім спонукає їх до втечі, показавши на ліжку ще не захололе тіло начебто вночі померлого чоловіка. Зазвичай клієнти втікають, навіть не вимагаючи повернути вже сплачену винагороду. Але одного разу багатий вдівець дон Аттіліо, розкривши обман, відмовляється поступитися і піднімає ціну за послуги до захмарних висот…
      На окрему увагу заслуговує теорія про роль циліндра у життя порядного чоловіка, викладена доном Агостіно: у кожній сім’ї в шафі повинен бути цей предмет гардеробу, адже розмова з опонентом у циліндрі значно вагоміша й солідніша, ніж без циліндра. Особливо, якщо співрозмовник – «грамотний», бо дня «неграмотного» – все одно, в циліндрі ти, чи без нього. Хоча, як випливає з вистави, циліндр дона Агостіно мало допоміг його родині в скрутній ситуації…