На масштабному, багатофігурному (десь романтичному, а десь до мурах на шкірі цинічному) полотні, крізь усі колізії сюжету, проступає одне питання. Скільки людяного залишилося в тобі, людино? Відповідь, на жаль, не тішить. Ні героїв п'єси, ні тих, хто прийшов до глядацької зали. Коли говорять гроші, тоді честь, совість і порядність голос втрачають. І проблема це не сьогоднішня. Проблема стара, як світ, вічна як людство і глибока, як драматургія Дюрренматта...

      Може, хто скаже, що вистава про божевільне кохання і його божевільні наслідки, та насправді все не так просто. Вистава – про його відсутність, про відсутність в людському серці любові, порядності, шляхетності та інших чеснот, які вигадали для себе люди. А спровокована сюжетом ситуація – це тільки умови гри, в яких обсипається мішура, спадають личини і проявляється лице людини справжньої... Зовсім нерадісно і цілком неромантично. Але так схоже на життя.