УВАГА!
Вхід до глядацької зали припиняється після початку вистави.
Просимо бути пунктуальними!

 

---

Єсть на світі доля,
А хто її знає?
Єсть на світі воля,
А хто її має?
Єсть люде на світі —
Сріблом-злотом сяють,
Здається, панують,
А долі не знають —
Ні долі, ні волі!
З нудьгою та з горем
Жупан надівають,
А плакати — сором.
Возьміть срібло-злото
Та будьте багаті,
А я візьму сльози —
Лихо виливати;
Затоплю недолю
Дрібними сльозами,
Затопчу неволю
Босими ногами!
Тоді я веселий,
Тоді я багатий,
Як буде серденько
По волі гуляти!

        

Скільки не читаєш творів цього неперевершеного митця завжди знаходиш щось нове, таємниче, що приховано за словами. Шевченко писав душею, а його душа - прекрасна.  Він відчував внутрішній світ, людську природу та психологію українця, його натуру та народність. Дивуватися можна, адже кожне слово цієї людини пронизане історією не тільки України, а чимось іншим, глибшим. Тарас Шевченко різнобічний: для когось він - романтик, для інших він – націоналіст та вільний раб. Феномен Тараса Шевченка в тому, що він - той, ким ми самі його хочемо бачити, бо дозволяє нам творити з його історій свої власні.        
 

«Шевченко – містик, який існує на ментальному рівні. Коли я працював над постановкою, вразило, що він спілкується наодинці і безпосередньо через Бога. Тарас Григорович пронизаний самотністю, тому всю свою сповідь виливав на папір. Мене у ньому цікавить перед усім його актуальність сьогодні.  Шевченко працював з душею, промовляв через душу. Душа – це сутність, вона не змінюється.  
      

Ще мене вражає тонке відчуття жінки, її внутрішній світ, пориви, переживання. «Катерина» - це узагальнення того, що доля жінки – це віддзеркалення долі нашої держави, така собі сумна паралель. Якщо уважно простежити за його твором все пронизане словами: «люди серця не побачать, скажуть ледащо», «люди не простять», «свої люди, як чужії» тощо – все це слова, які вказують про нашу ментальність. Біда у нас самих, адже лише ми господарі свого дому, і доки ми в ньому не наведемо ладу, доти не будемо мати спокою», - каже про свою постановку Богдан Ревкевич.
 

До уваги глядачів особлива історія, особливої жінки, яка шукала дивних скарбів, а знайшла тяжку ношу. Доля - це шлях і чи готові ми прийняти усі покарання за наші вчинки і пройти всі випробування, щоб досягти раю? Чи відповідаємо ми за свої дії не перед людьми, а перш за все перед собою?                 

             

 
 

---

Нагороди:

2013,  Тернопіль (Україна), фестиваль ХІ "Тернопільські театральні вечори. Дебют – 2013":

        "За режисуру 1-го ступеня" - Богдан Ревкевич
        "За акторський ансамбль" - вистава «Катерина»
        "За сценографію" - Наталія Тарасенко - у виставі «Катерина» 
        "За музичне вирішення" - Мирослава Солук у виставі «Катерина» за Т. Шевченком 

---

Публікації: