Закулісся театру Заньковецької: сардаки, капелюшки, шаровари, мундири

Одна справа пошити одяг, а зовсім інша й не менш важлива – старано доглядати за ним. У театрі Марії Заньковецької окремо від пошивного цеху діє костюмерна дільниця, де начальником працює Катерина Пиріг. Вона наосліп знайде капелюшок, і не дивлячись складе у пару лівий та правий чобіток.

Вже через півроку пані Катерина святкуватиме 40 років своєї професійної діяльності в театрі. Готуючись сьогодні до століття театру, вона згадує, що їй пощастило побачити першу постановку вистави «Марія Заньковецька».

Гардеробна складається з двох кімнат: з жіночим одягом та з чоловічим. Жінка розповіла, що команда її дільниці відповідає за те, щоб вчасно подати костюми артистам: до та під час вистави. Але перед тим одяг обов’язково потрібно виправити. Для цього у розпорядженні театру є своя пральня. Після того, як вбрання стало чисте, пані Катерина чи її співробітниці прасують випраний одяг. І як результат актор вдягає костюм свого героя і немов перевтілюється.  

«Спершу актори йдуть до кравчині, яка знімає мірки і шиє вбрання. Далі нам виписують репетицію з костюмами, щоб ми знали: хто у чому вбраний і коли кого у що переодягати. Потім ми переносимо до себе в гардероб нещодавно зшитий одяг. Всі костюми в нас розсортовані за назвами вистав. Наприклад, «Гречкосій», «Украдене щастя», «Сільва», «Назар Стодоля», «Сватання на Гончарівці» тощо.

Найстаріший костюм – це сардак. Спочатку їх шили для «Олекси Довбуша», а потім вони перейшли на «Гуцулку Ксеню». Пишаємось і тим, що маємо старовинні кожухи. Буває таке, що хтось з акторів приносить непотрібний одяг з дому, наприклад класичні костюми,  ми і його можемо використати у виставі.


Ми підбираємо краватку до сорочки, капелюшок до плаття,  актори дивляться чи їм пасує. Можемо щось цікаве для вистави пошукати й на складі, де зберігаються неактуальні комстюми. Окрім кептариків, фраків, зберігаємо й взуття. У день вистави перед виступом зносимо гардероб артистам в гримерки відповідно їх ролей.

Деколи буває таке, що у виставах, наприклад «Назар Стодоля» чи «Різдвяна ніч», грає ледве не весь творчий колектив, а це десь  30-40 акторів. Безумовно, що всіх потрібно одягнути. Але це ще не форс-мажор. Якось ми поїхали на гастролі в Дніпро з казкою «Івасик-Телесик» та забули взуття. Оце було ЧП. Та ми не розгубились, вийшло навіть дуже цікаво та смішно. Хтось грав у кросівках, хтось у туфлях, а дехто взагалі босоніж.


Найцікавіша – це закулісна частина – переодягання під час вистави. Була в нас така вистава «Богдан Хмельницький», де Федір Стригун часто переодягався, напевно разів десять. А серед жінок – Лариса Кадирова, коли грала ще в першій «Марії Заньковецькій», також частенько міняла костюми. Замолоду ми з дівчатами також любити одягати пишні сукні і різні жіночі наряди».

Нагадаємо, що 11 Листопада 2017 року відбудеться прем'єрний показ вистави "Марія Заньковецька", присвячений 100-річчю театру ім.Марії Заньковецької.


                                                                                                                                                             Олена Ляхович, Гал-інфо.