У 2010 році моновистава Алли Бабенко «Божевільна» була відзначена Дипломом VIІ Фестивалю-конкурсу національних театрів «Москва – город мира» у номінації «найкраща жіноча роль». 
       Олександра Люта, виконавиця році Ольги Хоружинської, запам'яталась й київському глядачеві.  «Публіка була у захваті від талановитої учениці Богдана Козака.  Треба зазначити, що всі глядачі перебували під великим враженням від львівського майстер-класу. Одні відмічали, що відкрили для себе цікавого сучасного автора, інші ще раз переконалися, що Алла Григорівна Бабенко у прекрасній творчій формі — була і лишається тонким майстром режисури; другі вітали Богдана Миколайовича Козака з прекрасною ученицею і колегою (він признався, що коли дивився «Божевільну» — так захопився дійством, що забув про те, що на сцені грає його колишня учениця і був так зворушений, що навіть заплакав у фіналі...); інші глядачі зазначали, що Люта має фантастичну харизму і пророкували актрисі велике творче майбутнє, називаючи Олександру «новою Марією Заньковецькою». (Тетяна Поліщук,  «День», 19 листопада 2010 року) 

      Не традиційні багатофігурні костюмні полотна, а спектаклі з камерним ухилом. "Божевільна" (про нещасну дружину Івана Франка Ольгу Хоружинську) — моно-історія, розіграна Олександрою Лютою. Переважно на високих регістрах, на форте, на білому звуці. Акторка обдарована, захоплена. Але режисерські лещата (Алла Бабенко), які передбачають відкриту екстрему, не залишають поля для маневру — для сценічного парадоксу, скажемо так. Коли, граючи екзальтовану і божевільну, акторка мала б проявити і розум її, і тихий сум безумної. Власне, за Станіславським: граючи лихого, шукай, де він добрий.