УВАГА!
Вхід до глядацької зали припиняється після початку вистави.
?Просимо бути пунктуальними!

---

У творчості Олексія Ріпка, заслуженого діяча мистецтв України, багаторічного режисера театру, були дві вистави надзвичайно знакові для театру імені М. Заньковецької. Це «Марія Заньковецька» Івана Рябокляча і «Сестри Річинські» Ірини Вільде…

28 червня 1968 року відбулася прем’єра вистави «Сестри Річинські» Ірини Вільде. Цей роман був улюбленим твором багатьох поколінь галичан, у 1965 році за цей твір письменницю було нагороджено Державною премією імені Тараса Шевченка.
Інсценізацію твору здійснив актор театру, заслужений артист України, світлої пам’яті Богдан Антків у тісній співпраці з Іриною Вільде. Сценографом цієї вистави став В. Борисовець.

Історія п’ятьох сестер, відтворювала історію Галичини на переломі. Олексію Ріпку вдалося при усьому реалістичному сприйнятті подій, надати цій історії теплоти і трепоту романтичності, в якій кожна доля прочитувалася, як неповторність.
…Було щось в цій виставі приворожуюче, бо наповнена вона була справжніми людськими почуттями, які тривожили і не залишали байдужими нікого у глядацькому залі.
 
(за матеріалами книги Г. Канарської «Заньківчанам 90 років») 
 

---

«…Чи доводилося вам зустрічати таких театралів, які на одну виставу ходили двічі чи тричі, або навіть сім-вісім разів? Старші заньківчани стверджують, що знали людину, яка на одну з їхніх вистав приходили не сто і не двісті, а майже триста разів! Бо то була вистава за романом «Сестри Річинські», який письменниця Ірина Вільде виношувала і виболювала протягом усього довгого творчого життя…»
 
Микола Петренко. Салон Ірини Вільде.­ – 3 травня 2012. –ZaxidNet
 

---

 
Опісля постановки О. Ріпка до цієї вистави Заньківчани поверталися ще двічі.

У 2007 році з нагоди 100-річчя від дня народження Ірини Вільде (Дарини Дмитрівни Полотнюк) до постановки взялася режисер та актриса, н. а. України Таїсія Литвиненко.

Минуло ще 10 років і ось, 2017 року, в рік 110-ї річниці від дня народження письменниці, Таїсія Литвиненко вирішила вкотре звернутися до твору Ірини Вільде  адже ім'я письменниці в Україні незаслужено забуте.

Тож кожне нове прочитання її твору на сцені це спроба повернути із забуття згадку про життя та творчість Дарини Полотнюк.
- У цьогорічній прем’єрі зайнято дуже багато молоді (студентів акторського відділення ЛНУ ім. І. Франка), яка має змогу навчитися багато від старшого покоління Заньківчан та показати свій талант, - зауважила Таїсія Литвиненко.
Репетиційний період вистави тривав майже 6 місяців, тож врешті режисер рада представити львівському глядачеві свою нову сценічну роботу. 



За словами Юрія Чекова (режисера й педагога) це був період дуже легкої та приємної співпраці з молоддю. Адже молоді люди мали змогу попрацювати з дуже добрим сценічним матеріалом.
До речі, вистава про людські долі та кохання мала б сподобатися театралам різного
віку!