Ольга Дучимінська (1983-1988) – українська письменниця, літературний критик, перекладач, культурно-громадський діяч, увійшла в літературу з легкої руки Івана Франка, який у 1905 році опублікував її вірш «Послідні звуки» у львівській газеті «Діло», приятелька Ольги Кобилянської, Наталі Кобринської, Марка Черемшини, інших відомих постатей української культури. Її творчість була заборонена радянською владою, а сама авторка відбула ув’язнення в Сибіру.

Вистава Алли Бабенко за п’єсою Романа Горака «Святомиколаївський вечір» з’явилася від бажання повернути Україні ім’я однієї з несправедливо забутих талановитих її дітей. Хоча Ольга прожила довге життя, 105 років, реабілітовано її лише посмертно у 1992 році. Сюжет п’єси – сюрреалістичні спогади письменниці у засланні – розгортається довкола вбивства Ярослава Галана, у причетності до якого Дучимінську звинуватили. Алла Бабенко, як знаний творець психологічного театру, відводить конфлікт від детективного сюжету.

Митець, час і обставини. Ірина Вільде і Ольга Дучимінська жили в один історичний період, близько спілкувалися. Ірина Вільде стала радянською письменницею, визнаною при житті, її твори друкували томами, вивчались у школі. Непокірна ж системі Ольга Дучимінська стала вигнанницею, доживаючи життя в Івано-Франківську у двоюрідної сестри Степана Бандери – не мала навіть належного кола спілкування, адже знайомі уникали її як ворога народу.  Дві визначні українські письменниці – дві різні долі. Хто правий? Чи не завелика ціна поламаного життя…

Що можемо ми сьогодні для відновлення історичної справедливості. У 2001 році Володимир Пахомов захистив дисертацію «Творча спадщина Ольги Дучимінської», вийшли друком її збірки прози та поезії. Але цього замало аби в короткий термін перескочити прірву забуття довжиною в півстоліття – широкому загалу її творчість невідома. Тож запрошуємо до театру імені Марії Заньковецької – на виставу про одне непересічне життя, яскравий світ сильної духом жінки.