Сторінками п’єси «Вишневий сад» по Камерній сцені театру з жовтня 2013 можуть перейтися й львів’яни. Режисер Алла Бабенко є міжнародно визнаним режисером-чехознавцем, й кожного року презентує нову виставу на чеховському фестивалі у Меліхово, що поблизу Москви,  у травні-червні, а потім вже «випробувану» поважними критиками роботу показує у Львові. Так сталося й минулого 2013 року. Але вже буде інакше тепер. У 2014 із зрозумілих причин актори відмовилися від запрошення на фестиваль… Це втрата й для нашого театру, й для фестивалю, адже кожного року українські актори здобували у Меліхово найвищі нагороди. Ось як професійно й докладно описує московський критик постановку Алли Бабенко:

      «Париж, як і будь-яка географічна назва в чеховській драматургії, включаючись в сценічну дію, кордони дії розсуває. Франція «незримо присутня в п’єсі з моменту приїзду Раневської». Чехов провокує режисера слідувати за героями. Для того, щоб глядач опинився у просторі безкінечної протяжності цих подорожей. Й через роки зустрілись би в Парижі з Лопахіним й Ранєвською.
          «Парижська історія», здається, не про любов Раневської й Лопахіна, яка так й не відбулася. Верніше, не тільки про це. Тут й про шляхетність чоловіка. Про любов без відповіді, яка не робить чоловіка злим, підлим, цинічним. Мимовільно згадується «Гранатовий браслет»: величезна, некорислива любов-поклоніння чоловіка – вдячність й повага до жінки, яка не любить, не може полюбити цього чоловіка. У Купріна серце жінки зайнято, вона є щасливою. Наша Раневська – самотня, її серце змучене. Її минуле кохання до недостойного «партнера» висушило душу. На почуття Лопахіна, яке з роками стало міцнішим, їй немає чим відповісти. Вона би хотіла полюбити – не може. А брехати йому не буде.»

Кандидат мистецтвознавства
Олена Стрельцова

     
      «Львів'яни проти інтелектуальних розваг» | Ольга Довгань-Левицька, 05.11.2013, читати