Написана у квітні 1910 року драматична поема Лесі Українки «Бояриня» за радянських часів не друкувалася, тому її сюжет не надто відомий. Історія про дівчину, яка, одружившись, залишила рідну землю, оселилась у великому чужому місті. Довкола – достаток і любов нової родини, але словом «бояриня» почали називати доньку славного козацького роду.

      Здавалося б – перебратися на місцевий манер, звати себе Аксюшею замість Оксани та цілувати товстого дяка в уста – не така вже й складна справа, це традиції місцевого краю. Але ж треба забути пісні, знайомі та рідні…
Можливо, десь краще – більше грошей і можливостей, менше снігу та дощу. Та чи кожен, вирваний з рідного ґрунту, здатний пустити коріння в новому?

Тетяна Батицька

редактор